Соціально-правові студії
ISSN 2617-4162
e-ISSN 2617-4170
Видавець: Львівський державний університет внутрішніх справ
Анотація
Необхідність пошуку та напрацювання гуманних й адекватних заходів боротьби із злочинністю неповнолітніх, забезпечення суворої індивідуалізації у виборі засобів впливу на дітей-правопорушників у поєднанні із максимальним дотриманням їх законних інтересів, є беззаперечною, що і становить актуальність статті. Метою статті є виявлення низки недоліків у конструкції норм, що регламентують закриття кримінальних проваджень щодо неповнолітніх у зв’язку із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру, надання рекомендацій з удосконалення відповідних норм кримінального та кримінального процесуального законодавства та практики їх застосування. У процесі дослідження було застосовано різноманітні методи пізнання: діалектичний, компаративістський, моделювання, системно-структурний аналіз та догматичний. Обґрунтовано, що під час застосування примусових заходів виховного характеру потрібно з’ясувати ставлення неповнолітнього до скоєного. Зазначено, що дієвість та ефективність передання неповнолітнього під нагляд повністю залежить від можливостей та відповідальності особи, котрій доручено наглядати за неповнолітнім. А тому незважаючи на те, що закон не вимагає згоди законного представника на таке передання, все ж таки така згода фактично має визначальне значення. Піддано критиці підхід законодавця, який замість чіткого визначення нижньої та верхньої меж тривалості таких заходів, обмежується вказівкою на те, що тривалість примусових заходів виховного характеру, передбачених у п.п.2 та 3 ч.2 ст.105 КК України встановлюється тим судом, котрий їх призначає. Стверджується, що оптимальний строк для зазначених заходів: один, а максимум два роки. Тому запропоновано внесення змін до ст. 105 КК України, спрямованих на встановлення строку, на який можуть бути призначені примусові заходи виховного характеру, а також на визначення обставин, що їх суд зобов’язаний враховувати як підставу вибору якогось із зазначених заходів. Запропоновано, аби виконання неповнолітнім обов’язку по відшкодуванню заподіяної ним шкоди передбачало такі форми: 1) грошову, 2) натуральну – передання майна, 3) трудову. Окрім того пропонується, щоб за допомогою цих способів можливою була компенсація не лише майнової, але й моральної шкоди.
Ключові слова: застереження, передання під нагляд, покладення обов’язку відшкодування шкоди, обмеження дозвілля, особливі вимоги до поведінки, направлення до спеціальної навчально-виховної установи
Цитувати
[1] Criminal Procedure Code of Ukraine. (2012, April). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
[2] Reznik, O., Bondarenko, O., Utkina, M., Yanishevska, K., & Ilchenko, O. (2022). Mediation in the case of a criminal offence or a felony. Amazonia Investiga, 11(49), 210-217.
[3] Vorobey, P., Vorobey, O., Matviichuk, V., Niebytov, A., & Khar, I. (2022). Criminal law principles in the fight against crime. Amazonia Investiga, 11(49), 156-164.
[4] Habuda, A.S., & Isakova, V.R. (2019). The system of coercive measures of an educational nature needs to be improved. Scientific Legal Journal, 9, 140-145.
[5] Merkulova, V.O. (2017). Features of criminal liability and punishment of minors: Problems of current legislation. Criminal Law and Criminological Aspects of Combating Crime, 127-130.
[6] Yashchenko, A.M. (2014). Application of coercive measures of an educational nature: Theoretical aspect. Law and Society, 1, 182-188.
[7] Burdin, V.M. (2004). Peculiarities of juvenile criminal responsibility in Ukraine. Kyiv: Atika.
[8] Kuzmenko, O.V. (2018). Coercive measures of an educational nature as an institution of criminal law of Ukraine. Bulletin of the National Technical University “KhPI”, 4, 7-22.
[9] Paliukh, L.M. (2009). Proceedings in cases of coercive measures of an educational nature. Lviv: PAIS Publishing House.
[10] Tergulova A. I. (2019). Ensuring the rights and legitimate interests of juvenile suspects accused in the context of streamlining the preliminary investigation stage.
[11] Khriapinskyi, P.V. (2020). Exemption of minors from criminal liability: Theoretical and sociological aspect. In O.V. Kozachenko, & O.M. Musychenko (Eds.), The latest criminal law research-2020 (pp. 62-70). Mykolayiv: Mykolayiv Institute of Law of the National University “Odesa Law Academy”.
[12] Criminal Code of Ukraine. (2001, April). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.
[13] Navrotska, V.V. (2021). Special procedures of criminal proceedings. Lviv: Lviv State University of Internal Affairs.
[14] Family Code of Ukraine. (2002, January). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text.
[15] Civil Code of Ukraine. (2003, January). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.
[16] Civil Code of Ukrainian SSR. (1966, November). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#Text.
[17] Criminal Code of the Republic of Belarus. (1999, June). Retrieved from https://pravo.by/document/?guid= 3871&p0=hk9900275.
[18] Navrotska, V.V. (2020). Closure of proceedings against minors with the use of coercive measures of an educational nature. In Principles of functioning of criminal justice: Collection of abstracts of the All-Ukrainian correspondence scientific-practical conference (pp. 13-15). Khmelnytsky: Leonid Yuzkov Khmelnytsky University of Management and Law.
[19] Judgment of the European Court of Human Rights in the Case Blokhin v. Russia (Application no. 47152/06). (Murch, 2016). Retrieved from https://hudoc.echr.coe.int/fre?i=001-161822.
[20] UN General Assembly Resolution “UN Rules Concerning the Protection of Juveniles Deprived of Their Liberty (Havana Rules)”. (December, 1990). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_205#Text.
[21] United Nations General Assembly Resolution “United Nations Standard Minimum Rules for the Administration of Juvenile Justice (“Beijing Rules”)”. (November, 1985). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_211#Text.