Соціально-правові студії
ISSN 2617-4162
e-ISSN 2617-4170
Видавець: Львівський державний університет внутрішніх справ
Анотація
У продовження судової реформи, яка відбувається в Україні з 2014 року, актуальним залишається питання запровадження мирових інституцій. Вивчення історії запровадження та ґенези мирових інстанцій після реформи 1864 року на українських землях дасть змогу сказати рішуче «так» інституту мирових судів в Україні та вдосконалити вже перевірені часом моделі мирового правосуддя. Метою дослідження є виокремлення та узагальнення позитивних кроків та висновків з помилок минулого, серед яких: необхідність уніфікації структури мирових судів, вдосконалення механізмів їх ефективної роботи та зміцнення довіри до судової влади, з метою можливої їх імплементації в сучасний законотворчий процес. Для досягнення поставленої мети використовувались історичний, історико-порівняльний, історико-системний, порівняльно-правовий методи дослідження. У статті проаналізовано передумови, створення та розвиток мирових інституцій на українських землях після запровадження реформи 1864 року. Окреслено структуру новоутворених мирових установ та категорію підсудних їм справ. З’ясовано особливості формування суддівського корпусу мирових суддів (особливості призначення на посаду та звільнення, вимоги до кандидатів, права, обов’язки та відповідальність мирових суддів). Акцентовано увагу на впливі, який зазнала мирова юстиція після реформи 1864 року. Виокремлено очікувані наслідки роботи мирових установ, позитивні результати та фактичні недоліки їхньої діяльності. Обґрунтовано необхідність утворення мирових інституцій в Україні, оскільки вони сприятимуть подальшому впровадженню механізму прямої демократії, зменшенню навантаження на суди загальної юрисдикції, покращенню правової обізнаності громадян та посиленню ефективності судочинства за рахунок широкого впровадження інституту примирення (медіації). Зазначено, що потребують подальшого законодавчого, адміністративно-організаційного та сучасного електронного супроводу питання підсудності справ мировим судам, вибору, кваліфікації, застосування методів управління та чітке визначення відповідальності суддів. Запропоновано часткове вирішення цих питань. Зазначені результати дослідження можуть бути використані в розробці проєкту закону України «Про мирове правосуддя».
Ключові слова: мирова юстиція, історичний досвід, стратегія розвитку, медіація
Цитувати
[1] Decree of the President of Ukraine No. 231/2021 “Strategy for the Development of the Justice System and Constitutional Justice for 2021-2023”. (2021, June). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/2021#Text.
[2] Havronyuk, M.I., & Mironenko, S.F. (n.d.). Does Ukraine need justices of the peace? Retrieved from https://www.viaduk. net/clients/vs.nsf/0/605949BF98DAD31FC22575C8004FD3FE.
[3] Tsibulyak-Kustevich, A.S. (2016). World Justice (Doctoral thesis, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv, Ukraine).
[4] Draft Law of Ukraine No. 3291 “On Justices of the Peace of Territorial Communities”. (2008, October). Retrieved from http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=3291&skl=7.
[5] Order of the Cabinet of Ministers No. 276-r “On Approval of the Government’s Priority Action Plan for 2021”. (2021, March). Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-planu-prioritetnih-dij-uryadu-na-2021-s24032.
[6] Analyze the implementation of the presidential program: The institute of justice of the peace. (2021). Retrieved from https://www.slovoidilo.ua/2021/11/11/stattja/polityka/analizuyemo-vykonannya-prezydentskoyi-prohramyinstytut-myrovoho-suddi.
[7] Law of Ukraine No. 1875-IX “On Mediation”. (2021, November). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1875-20#Text.
[8] Getmantsev, O.V. (2004). Historical and procedural aspects of the establishment and operation of justices of the peace in Ukraine. Scientific Bulletin of Chernivtsi University, 236, 58-62.
[9] Króliczek, P. (2020). Juries and justice of the peace in the United States of America. Krytyka Prawa, 12(4), 87-104. doi: 10.7206/kp.2080-1084.411.
[10] Mateev M. (2021). Justice of the peace in Bulgaria and in Russia (Historical and legal research). State and Law, 1, 111-120. doi: 10.31857/S102694520013233-7.
[11] Maziarz, J. (2021). Zagadnienie sądów pokoju w pracach Sejmu II Rzeczypospolitej w świetle wniosków i interpelacji poselskich. Krakowskie Studia z Historii Panstwa i Prawa, 14(4), 453-472. doi: 10.4467/20844131KS.21.041.14467.
[12] Kuzelewski, D. (2020). The non-professional judge as a component of civic culture in Poland. Studies in Logic, Grammar and Rhetoric, 65(1), 121-132. doi: 10.2478/slgr-2020-0051.
[13] Popp, I.A. (2022). “One must live among the people to see the horror of horse stealing”: On the problem of horse theft in the post-reform period. Questions of History, 2(Pt 2), 67-80.
[14] Verniaev, I.I. (2019). Adaptation of imperial jurisdiction of magistrates’ courts in Transcaucasia. Bulletin of St. Petersburg University. History, 64(4), 1240-1256. doi: 10.21638/11701/spbu02.2019.405.
[15] Zhdanov, Yu.N., & Khmelin, A.S. (1998). Judicial statutes of Russia in 1964. Experience of history and modernity. Moscow: Moscow University of the Ministry of Internal Affairs of Russia.
[16] Obrusna, S.Yu. (2012). Formation of the corps of judges under the judicial reform of 1864. Law and Society, 4, 3-8.
[17] Obrusna, S.Yu. (2010). Administrative and legal principles of judicial reform in 1864. Our Right, 2(1), 81-87.
[18] Byrkovych, O. (2020). Features of the implementation of judicial reform in 1864 in the Dnieper region. Knowledge, Education, Law, Management, 4 (vol. 1), 163-168. doi: 10.51647/kelm.2020.4.1.30.
[19] Koni, A.F. (1914). Fathers and children of judicial reform. Moscow: I.D. Sytin Partnership publication.
[20] Gessen, I.V. (1905). Great reforms of the 60s. in the past and present. Judicial reform. St. Petersburg: Publishing house of P.P. Gerkushin and K.
[21] Wortman, R.S. (1976). The development of a Russian legal consciousness. Chicago: University of Chicago Press.
[22] Leskiv, S.R. (2016). Legal status of judicial self-government of Ukraine in the context of ensuring the professional rights of judges (Doctoral thesis, Lviv University of Business and Law, Lviv, Ukraine).
[23] Chistyakov, O.I., & Vilensky, B.V. (Eds.). (1991). Russian legislation of the X-XX centuries (Vol. 8: Judicial reform). Moscow: Juridicheskaya literatura.
[24] Samoilenko, O.O. (2018). Judicial statutes of 1864 and the completion of their legislation. Legal Regulation of the Economy, 17, 70-79.
[25] Pavelko, V.O. (2012). Judicial system in the Ukrainian lands as part of the Russian Empire under the judicial reform of 1864. Actual Problems of Politics, 46, 439-446.
[26] Lypytchuk, O.V., & Leshkovych, N.О. (2014). Judiciary and justice in Russia after the judicial reform of 1864. Scientific Bulletin of Lviv State Department of Internal Affairs, 1, 44-54.
[27] Latkin, V.N. (1912). Lectures on the history of Russian law delivered at the Imperial School of Law by Professor V. Latkin. St. Petersburg: Single Prison Printing House.
[28] Lazanska, T.I. (2009). Magistrate’s court. In Encyclopedia of the History of Ukraine (Vol. 6; pp. 664-665). Kyiv: Naukova Dumka.
[29] Kravchuk, V.M. (2016). Constitutional and legal bases of the status of judges under the judicial reform of 1864. Law and Society, 5, 14-19.
[30] Okunev, N. (1898). To the question of the educational qualification and the duration of the service of justices of the peace. Journal of the Department of Justice, 2, 207-212.
[31] Shandra, V.S. (2011). Conscience courts in Ukraine (last quarter of the 18th – middle of the 19th century). Kyiv: Institute of History of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine.
[32] Shemshuchenko, Yu.S. (Ed.). (2022). Legal Encyclopedia (Vol. 4). Kyiv: Ukrayinska Entsyklopediya.