Соціально-правові студії

Анотація

Провадження обшуку та/або огляду житла чи іншого володіння особи за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора нерідко оскаржується захисниками, оскільки у процесі цих слідчих (розшукових) дій непоодинокими є випадки недотримання кримінальних процесуальних вимог. Водночас навіть якщо зазначених порушень фактично немає, підстави для оскарження не вичерпуються, позаяк у КПК України формулювання окремих статей є таким, яке апріорі передбачає різнопланові їх тлумачення. Так, нині нема узгодженої позиції ні у теоретиків, ні єдності судової практики щодо провадження обшуку та/або огляду житла чи іншого володіння особи за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора. У цій публікації зроблено спробу спростувати тезу, що провадження обшуку та/або огляду житла чи іншого володіння особи неприпустиме за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора. Наведено авторські аргументи стосовно такої позиції, що не лише слідчим чи прокурором мають проводитися у розумінні положень статей 40, 41, 234, 236, 237 КПК України такі слідчі (розшукові) дії, як обшук та огляд житла чи іншого володіння особи у кримінальному провадженні. Сформульовано власні підходи до прийнятності позиції, коли слідчий суддя у власній ухвалі на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи чи суміжних слідчих (розшукових) дій указує, що дає дозвіл на проведення обшуку поряд із слідчим, дізнавачем, прокурором ще й визначеним оперативним працівникам або іншій уповноваженій особі за дорученням

Ключові слова: обшук, огляд, слідчі (розшукові) дії, допустимість доказів, доручення, оперативні підрозділи

Цитувати