Соціально-правові студії

Анотація

Провадження обшуку житла, обшуку осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні, часто спонукає учасників цих різновидів слідчої (розшукової) дії оскаржувати отримані результати, оскільки відбулося порушення права на захист. Також сторонами кримінального провадження по-різному тлумачиться таке право слідчого, прокурора, як уповноваженість заборонити будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення. Деякими захисниками воно тлумачиться як обмеження права на вільне пересування, що, на їхнє переконання, межує із фактичним затриманням особи. Як результат – окремими правниками відстоюється позиція про порушення права на захист у означеному випадку, тому в кримінальних провадженнях захисники просять визнати недопустимими докази, зібрані під час слідчих (розшукових) дій і похідні від них докази. З огляду на зазначене у цій публікації зроблено спробу спростувати припущення, що реалізація слідчим, прокурором свого права на заборону особі залишати місце обшуку до його закінчення може розглядатися як фактичне затримання

Ключові слова: обшук домоволодіння, особистий обшук, освідування, допустимість доказів, фактичне затримання, обмеження права на вільне пересування, внесення відомостей в ЄРДР

Цитувати