Соціально-правові студії

Анотація

Лейтмотивом статті є застосування найбільш придатної методології розкриття сутності та змісту права, його походження, еволюції, суперечностей і їх узгодження у контексті співвідношення природного і позитивного права, соціальної та індивідуальної детермінант, зокрема у контексті одержавлення особистісного і, навпаки, індивідуалізації етатичного у широкій гуманістичній площині. Цей аспект синтезує підходи до розкриття індивідуального і колективного за допомогою категорії “самості”, де діалектичний, феноменологічний, екзистенційний та інші підходи кваліфікуються як комунікативно-діалогова парадигма, що сьогодні знаходить своє практичне втілення у правотворчості та правозастосуванні. Відчуваючи дискусійність наведених думок, автори наголошують на поглибленні гуманістичного змісту правового регулятора суспільних відносин. Вітчизняна сучасна правова наука у своєму розвитку має орієнтуватися на поглиблення гуманістичного змісту нормативного регулювання суспільних відносин. Це актуалізує потребу вирішення таких наукових проблем, як питання методології дослідження та функціонування права, досягнення гармонійного співвідношення особистісного та колективного у праві, зв’язку його природного та позитивного аспектів тощо. Пропонується принципово нове визначення сутності права не як волі певного класу чи більшості, а як волі до самоіснування, що виражається у феномені самості як гармонійного синтезу індивідуального та соціального. У цьому контексті для дослідження правових явищ може бути ефективно використана діалектика не як матеріалістична чи ідеалістична методологія, а як найбільш загальна теорія та спосіб сходження до істини. Адже протилежності у праві не обов’язково є антиподами, а можуть бути взаємодіючими складовими правової дійсності

Ключові слова: правова наука, діалектика, екзистенціалізм, самість, самоіснування, етатизм, індивідуальне, особистісне, колективне, соціальне

Цитувати