Соціально-правові студії

Анотація

Поняття ментальності широко застосовується в сучасній науці. Воно стало набутком громадської думки, предметом філософських і соціокультурних роздумів. Ментальність пронизує все людське життя, вона присутня на всіх рівнях свідомості та поведінки людей, і тому так важко підібрати її визначення, ввести в якісь межі. Оскільки національна ментальність міститься у думці, а думка відображається в мові, то вона є змістом кожної національної мови, а національна мова є формою національної ментальності. Об’єктивний аналіз позитивних і негативних рис українця намагався здійснити М. Грушевський. До позитивних сторін його характеру він відносить цілісність, стихійну гармонію, високу красу побуту і глибоку вроджену логічність думки, високі культурні та соціальні інстинкти, гуманний характер і тонке етичне почуття, бажання справедливості. До негативних рис – недостачу свідомості, культурного, правового і політичного виховання, освіченості, слабкість національного інстинкту (особливо у східних українців), національної енергії, національного почуття. Інший дослідник ментальності українців С. Шелухін вважав найбільш притаманною українському народові рисою вільнолюбність, якою вони дорожать найбільше, здатність до наук та ремесла. Він зазначав, що перебування українців тривалий час у складі інших держав призвели до руйнації духовності України, затемнення національної свідомості та притуплення чуття національної і людської гідності, втрати історичної пам’яті та ігнорування історичних традицій. Правдивому українцеві властива непереможна любов до волі і ненависть до рабства і неволі, про що свідчать козацькі думи, пісні та інші жанри фольклору, відчуття власної гідності, яке може утвердити тільки свобода, гарантована повною економічною незалежністю (насамперед приватною власністю), підставою до яких є соціальна рівність, а також такий державний лад, який би забезпечував права й волю кожного громадянина й сприяв розвитку його здібностей. Інакше кажучи, який відповідав би природному індивідуалізмові українця – його характеристичному прямуванні до самовияву. Із зазначеними етнополітичними і етнопсихологічними рисами, особливо волелюбності та рівноправності, пов’язане почуття власної гідності та поваги до гідності чужої, схильність до певних зовнішніх форм, що традиційно встановилися, так званих “законних речей” (етикет, любов до чистоти, і порядку, краси життя). Ці риси наближають українця до західноєвропейської культури – у дечому до германців, з їх солідністю, діловитістю, любов’ю до комфорту, порядку, чистоти, і в дечому до романської культури – потягом до форми, елегантності, бажання внести у все красу, висвітлити нею кожну сферу життя. Узагалі – світлим і радісним поглядом на життя

Ключові слова: ментальність, мова, культура, правосвідомість, український народ, національна специфіка

Цитувати